Зміст
Для дистонії характерні мимовільні скорочення м’язів і неконтрольовані спазми, які часто повторюються і можуть спричинити незвичні, дивні та болючі пози.
М’язова дистонія зазвичай виникає через проблему мозку в нервовій системі, відповідальній за контроль руху м’язів. Ця проблема головного мозку може бути генетичною або виникати в результаті захворювання або травми, наприклад, інсульту, хвороби Паркінсона, удару в голову або енцефаліту.
Дистонія не може вилікувати, але м’язові спазми можна контролювати за допомогою лікування, яке можна зробити за допомогою ін’єкцій ботулотоксину, відомого як ботокс, ліки, фізіотерапія або хірургічне втручання.
Основні симптоми дистонії
Симптоми можуть відрізнятися залежно від регіонів ураження та типу дистонії:
- Вогнищева дистонія: вражає лише одну область тіла, викликаючи мимовільні скорочення та спазми в уражених м’язах. Поширеним прикладом є дистонія шийки матки, яка вражає шию, викликаючи такі симптоми, як мимовільне нахилення шиї вперед, назад або вбік, з болем і скутістю;
- Сегментарна дистонія: вражає дві або більше взаємопов’язаних областей, як у випадку з оромандібулярною дистонією, яка вражає м’язи обличчя, язика та щелепи, що може спричинити спотворення обличчя та мимовільне відкриття або закриття рота;
- Мультифокальна дистонія: вражає дві або більше ділянок тіла, які не пов’язані між собою, наприклад, ліву руку та ліву ногу, наприклад, викликаючи мимовільні скорочення м’язів у ураженій м’язовій групі;
- Генералізована дистонія: вражає стовбур і принаймні дві інші частини тіла. Зазвичай це починається в дитинстві чи підлітковому віці і починається з мимовільних скорочень однієї з кінцівок, які потім поширюються на інші частини тіла;
Крім того, у людини також може бути гемідистонія, при якій уражається ціла сторона тіла, що спричиняє мимовільні спазми та скутість м’язів на цій стороні тіла.
Як проводиться лікування
Лікування дистонії має головну мету контролювати мимовільні скорочення м’язів і, отже, покращувати зовнішній вигляд та якість життя людини.
Вибір лікування повинен робити лікар, залежно від тяжкості та типу дистонії:
1. Ін’єкції ботокса
Дистонію можна лікувати за допомогою ін’єкцій ботулотоксину, відомого як ботокс, оскільки ця речовина допомагає зменшити мимовільні скорочення м’язів, характерні для цього захворювання.
Ін’єкції ботоксу лікар робить безпосередньо ураженим м’язам, зазвичай кожні 3 місяці, і болем у місці ін’єкції є нормальним протягом декількох днів. Крім того, ін’єкції ботоксу можуть спричинити інші побічні ефекти, залежно від місця ін’єкції, такі як утруднення ковтання, наприклад, при дистонії шийки матки, наприклад.
2. Засоби лікування дистонії
Медикаментозне лікування дистонії може включати використання таких засобів:
- Леводопа та Карбідопа: застосовуються для поліпшення мимовільних спазмів;
- Тетрабеназин: призначається для лікування захворювань, що характеризуються неконтрольованими нерегулярними рухами;
- Тріексіфенідил: антихолінергічний засіб, який діє, блокуючи вивільнення ацетилхоліну, який відповідає за спричинення м’язових спазмів;
- Баклофен: знімає м’язову скутість і розслаблює м’язи;
- Діазепам та лоразепам: міорелаксанти, що сприяють розслабленню м’язів.
Ці засоби повинен призначити лікар, а доза та спосіб застосування можуть змінюватися залежно від тяжкості дистонії.
3. Фізіотерапія при дистонії
Фізіотерапевтичне лікування дистонії полягає у виконанні специфічних вправ або технік, які допомагають підтримувати загальний рух, покращувати поставу, знімати біль, уникати вкорочення або ослаблення уражених м’язів та покращувати якість життя пацієнта.
Крім того, фізіотерапія допомагає уникнути м’язових контрактур та зменшити побічні ефекти лікування ботоксом, наприклад, за допомогою знеболення або стимуляції ковтання, що може бути скомпрометовано ботоксом.
4. Хірургічне втручання при дистонії
Хірургічне лікування дистонії може проводитися двома методами:
- Глибока стимуляція мозку: складається з імплантації електродів всередині мозку, які з’єднані з невеликим пристроєм, подібним до кардіостимулятора, який зазвичай знаходиться в животі і посилає електричні імпульси в мозок, допомагаючи контролювати м’язові скорочення;
- Селективна периферична денервація: складається з перерізання нервових закінчень, що викликають м’язові спазми.
Ці хірургічні варіанти, як правило, роблять лише тоді, коли інші методи лікування не були ефективними.